Description
01. Начало (04:41)
02. Ждут (03:50)
03. Темно (05:54)
04. Снеговик (04:12)
05. Sunset (05:08)
06. Прощай (04:00)
07. Васильки (04:09)
08. Не было (03:42)
09. 6:30 am (03:44)
10. Частицы (04:55)
11. Надо (04:01)
12. 1 (04:25)
13. QT (04:58)
14. Всё (06:02)
Стиль: Alternative Rock, Electronic, Experimental
«Істота» у всіх сенсах — найвразливіший, найчутливіший альбом Дельфіна, але, схоже, саме так і було задумано: раніше герой атакував ворожий світ, намотував ланцюги на кулаки, стріляв впритул, а тепер він складає зброю й плаче; раніше гіркий голос байдуже зачитував перелік усіх болячок світу — тепер він боязко, тихо, навіть якось ніжно співає; поривчаста й відчайдушна «Юність» переростає у смиренну зрілість. Дельфіна часто вважають насамперед поетом — і, здається, помилково: важливий не стільки порядок слів, скільки характер, ця сама сутність; саме вона тут і змінюється. Дельфін завжди вражав тим, що безжально виводив на авансцену розлюченого внутрішнього підлітка, який отримував від реальності ляпаси замість любові (і, звісно, у його текстах завжди був цей інфантильний фатальний романтизм); тут підліток, здається, подорослішав — і якщо й не полюбив навколишню тлінність, то принаймні навчився жити з нею паралельно.
«Істота» — гарний і спокійний запис людини, яка (подібно до багатьох інших цього року) усвідомила, що, оскільки все котиться в прірву, і вже не вперше, найлогічніший вихід — відшукати гармонію хоча б у самому собі, і що навіть у тій темряві, яка вирує всередині, десь заховано світло. Тут співається так: «Не пам’ятаю, щоб було тепло, коли я хотів померти». Але поганий той романтик, який сам собі не суперечить: після цього альбому щодо тепла точно буде що згадати.
